Інклюзиний підхід

 Облаштування шкільного приміщення для дитини з порушенням опорно-рухового апарату

До школи прийшла дитина, яка користується інвалідним візком, милицями чи просто повільно ходить. Необхідно облаштувати шкільну будівлю, враховуючи наступні рекомендації.

Вхід до школи

Вхід до будь-якої школи, зазвичай, починається зі сходів, що є суттєвою або навіть нездоланною перешкодою для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, тростинки, милиці чи інші засоби. Для того, щоб ці діти змогли потрапити до школи, необхідно продублювати сходи пандусом.

Пандус має бути пологим, щоб дитина на візку могла самостійно підійматися і спускатися ним. Щоб цього досягти, нахил пандуса не має перевищувати 12 градусів.

Пандус складається з трьох частин:

  • горизонтальної площини на початку пандуса;
  • похилої поверхні пандуса;
  • горизонтальної площини в кінці пандуса.

Ширина пандуса має бути не меншою 90 см. Необхідними атрибутами є бортик, що огороджує, та бильця. Бортик запобігає скочуванню візка. Його висота має бути не меншою, ніж 5 см.

Бильця встановлюються по обидва боки пандуса на висоті 70 і 90 см. Для дітей молодших класів – 50 см. Найзручнішими є бильця круглого перерізу (з діаметром не менше 3 і не більше 5 см). Довжина билець має бути більшою за довжину пандуса на 30 см з кожної сторони.

Якщо архітектура будівлі не дає змоги побудувати правильний пандус (наприклад, вузькі сходи), то можна зробити відкидний пандус. В цьому випадку дітям з особливими потребами знадобиться стороння допомога. Ще одна важлива деталь – двері мають відчинятися у протилежний від пандуса бік, щоб дитина на візку не скотилася вниз. Можна обладнати вхід дзвоником, щоб попередити про прихід охорону.

Внутрішній простір школи

Уздовж коридорів (по всьому периметру) бажано зробити бильця, щоб дитина, яка погано ходить, могла рухатися, тримаючись за них.

Ширина дверей має бути не менше 90-95 см, інакше дитина на візку не проїде. Для того, щоб вона змогла піднятися на верхні поверхи, у шкільній будівлі має бути передбачений хоча б один ліфт (можливо, доступ до нього доведеться обмежити для інших учнів), однак, не у всіх школах це можливо зробити. Тому, по можливості, слід переносити заняття для класів, у яких навчаються діти з особливими потребами, на перший поверх.

Гарний вихід – встановлення на сходах підйомників. Однак, і ліфти, і підйомники – дороге обладнання, і поки не кожна школа може собі це дозволити. Ще одним вирішенням проблеми пересування сходами дитини з особливими потребами може бути організація чергування старшокласників, які по черзі допомагатимуть учневі на сходах. Якщо в коридорі є телефон-автомат, його слід повісити нижче, щоб дитина, яка користується інвалідним візочком, могла ним скористатися.

Шкільна роздягальня

У роздягальнях дітям з особливими потребами потрібно виділити зону, відокремлену від проходів, і обладнати її бильцями, лавочками і гачками для сумок, одягу тощо. Або ж можна відвести для цього невелику окрему кімнату.

Шкільна їдальня

У їдальні варто передбачити окрему непрохідну зону для учнів-інвалідів. Ширину проходів між столами для вільного пересування на інвалідному візку рекомендується збільшити до 1,1 м. Також бажано, щоб столи у їдальні знаходилися недалеко від буфетної стійки. Водночас не варто розміщати дітей з особливими потребами окремо від решти однокласників.

Бажано, щоб дітям з особливими потребами допомагали співробітники їдальні, чергові старшокласники.

Шкільний туалет

У шкільних туалетах варто передбачити одну спеціалізовану туалетну кабінку для дітей з особливими потребами, які мають порушення опорно-рухового апарату, в тому числі і тих, які користуються інвалідними візками. Розміри спеціалізованої кабіни: ширина – не менше 1,65 м;довжина  – 1,8 м; ширина дверей – не менше 90 см. У кабіні з одного боку унітазу має бути передбачена вільна площа для розміщення крісла-візка (для забезпечення можливості пересадки з крісла на унітаз). Кабіна має бути оснащена бильцями, підвісними трапеціями тощо. Усі ці елементи мають міцно кріпитися.

У туалеті варто хоча б одну раковину встановити на висоті 0,8 м від підлоги. Нижній край дзеркала та електричного засобу для сушіння рук, рушник і туалетний папір розміщуються на такій самій висоті.

Спортивний зал

Діти з особливими потребами мають бути залучені і на уроках фізкультури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з однокласниками. Це допоможе їм не відокремлюватися від однолітків і виконувати шкільну програму у більш повному обсязі.

Роздягальню, душову і туалет при фізкультурному залі для дітей, які користуються інвалідними візками, необхідно переобладнати. У душовій кабіні, так само, як і в туалеті, одну кабінку необхідно обладнати так, щоб дитина з особливими потребами могла нею користуватися (ширина дверей має бути не меншою, ніж 90 см; візок має входити у кабінку повністю). Бажано, щоб у роздягальні усі проходи були не вужчі, ніж 90 см.

Шкільна бібліотека

Читальний зал шкільної бібліотеки також бажано обладнати для вільного доступу школярів з особливими потребами: частину стійки для видачі книг рекомендується переобладнати до рівня не вище 0,7 м.

Книги, що знаходяться у відкритому доступі, картотеку бажано розмістити у межах зони досяжності (протягнутої руки) людини на візку, тобто не вище 1,2 м при ширині проходу біля стелажів чи картотеки не менше 1,1 м.

Класні кімнати

Важливо врахувати, що дитині з особливими потребами необхідний додатковий простір для вільного пересування. Мінімальний розмір зони учнівського місця для дитини на візку (з урахуванням розвороту візка) – 150х150 см. Біля парти варто передбачити додатковий простір для зберігання інвалідного візка (якщо дитина пересідає з нього за стіл), милиць, тростинки тощо.

Ширина проходу між рядами столів у класі має бути не менше 90 см. Такої ж ширини мають бути вхідні двері без порогу. Бажано залишити вільним прохід біля дошки, щоб дитина на інвалідному візку або на милицях могла вільно пересуватися вздовж неї. Дошку слід повісити нижче.

Якщо заняття відбуваються у класі, де дошка або якесь обладнання знаходяться на підвищенні, його необхідно обладнати з’їздом (наприклад, покласти і закріпити похилу дошку). Це можуть зробити й однокласники на уроках праці.

 

Навчання

Хвора на церебральний параліч дитина може мати чимало проблем у школі, тому їй потрібна індивідуальна допомога. Законом про спеціальну освіту передбачене надання навчальних послуг дітям з особливими потребами.

Для дітей до трьох років послуги можуть надаватися через систему раннього втручання. Фахівці працюють з батьками дитини над розробкою плану надання індивідуальних послуг родині. Цей план описує особливі потреби дитини, а також послуги, які має отримати малюк для задоволення цих потреб. План також визначає особливості родини, таким чином батьки та інші члени сім’ї знають, як допомогти малюкові, який страждає на церебральний параліч.

Для дітей шкільного віку, включаючи молодший шкільний вік, спеціальне навчання та супутні послуги надаються через шкільну систему. Персонал школи працює з батьками дитини над розробкою індивідуального навчального плану. Цей план схожий на попередній, що описує унікальні потреби дитини та послуги, які вона має отримати для задоволення цих потреб. Спеціальне навчання та послуги, що можуть охоплювати фізичну терапію, окупаційну терапію та логопедичну допомогу.

На додаток до терапевтичних послуг та спеціального обладнання дітям, які страждають на церебральний параліч, може знадобитися допоміжна техніка. Зокрема:

  • Комунікаційні пристрої (від найпростіших до найскладніших). Комунікаційні дошки, наприклад, з малюнками, символами, буквами або словами. Дитина може спілкуватися вказуючи пальцем або очима на малюнки, символи. Існують і більш складні комунікаційні пристрої, в яких використовуються голосові синтезатори, що допомагають дитині „розмовляти” з іншими.

  • Комп’ютерні технології (від електронних іграшок зі спеціальними кнопками до складних комп’ютерних програм, які працюють від простих адаптованих клавіш).

Здатність мозку після ушкодження знаходити нові шляхи для праці вражають. Проте батькам складно уявити майбутнє своєї дитини. Якісна терапія та догляд можуть допомогти, але найважливішим за лікування є любов і підтримка дитини батьками та друзями. Завдяки правильній комбінації підтримки, використання обладнання, додаткового часу та пристосування, всі діти, які страждають на церебральний параліч, можуть бути успішними учнями та мати повноцінне життя.

 
Поради батькам
  • Любіть вашу дитину та грайтеся з нею, виховуйте вашого сина або доньку так, нібито вони звичайні діти. Подорожуйте з вашою дитиною, читайте разом, отримуйте задоволення.

  • Дізнайтеся у фахівців та інших батьків, яким чином задовольняти особливі потреби вашої дитини. Але не намагайтеся перетворити ваше життя на чергування різних видів терапії.

  • Зверніться по допомогу до родини та друзів. Догляд за дитиною, яка страждає на церебральний параліч –тяжка праця. Навчіть інших, що і як треба робити з дитиною, і покладайтеся на них. Раціонально використовуйте всі можливості, коли випадає нагода перепочити.

  • Шукайте інформацію про нові засоби лікування та технології, які можуть допомогти. Нові підходи з’являються постійно і вони можуть кардинально змінити якість життя вашої дитини. Проте, будьте обачними.

  • Дізнайтеся більше про допоміжні технології, які можуть допомогти вашій дитині. Це можуть бути прості комунікаційні дошки, аби ваша дитина могла краще висловитися з приводу своїх потреб і бажань, або складний комп’ютер зі спеціальним програмним забезпеченням.

  • Запасіться терпінням, сподівайтеся на краще. Ваша дитина, як кожна дитина, має попереду ціле життя та можливості рости і навчатися.

  • Взаємодійте з фахівцями під час раннього втручання або у вашій школі над розробкою відповідних планів, що відображають потреби дитини та враховують її здібності. Переконайтеся, що планом передбачені супутні послуги, такі як логопедична корекція, фізична терапія або окупаційна терапія (якщо ваша дитина їх потребує). Не забудьте також про допоміжні технології!

Поради вчителям

  • Дізнайтесь більше про церебральний параліч, про організації, які надають допомогу, та інформаційні джерела.

  • Інколи вигляд хворого на церебральний параліч справляє враження, що дитина не здатна навчатися як інші діти. Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності.

  • Дізнайтеся про стратегії, що використовують інші вчителі для учнів з особливими вадами. Довідайтеся про різні стилі навчання. Завдяки цьому ви зможете використати найкращі підходи для конкретної дитини, з огляду на її індивідуальні та фізичних можливості.

  • Шукайте нове. Запитуйте себе (та інших): „Як я можу адаптувати цей урок для дитини, щоб матеріал засвоювався максимально активно?”

  • Навчіться використовувати допоміжні технології. Знайдіть експертів у школі та поза її межами, які б допомогли вам. Допоміжні технології можуть зробити для вашого учня незалежним.

  • Пам’ятайте: батьки також є експертами. Розмовляйте з батьками учня відверто. Вони вам можуть чимало розповісти про свою дитину, про її особливі потреби та здібності.

  • Щоб робота команди стосовно задоволення потреб дитини із церебральним паралічем була успішною, потрібна взаємодія професіоналів з різних галузей. Команда має об’єднати знання своїх членів задля планування, впровадження та координації послуг для дитини.

Кінезіологічні вправи, які сприяють роз­витку міжпівкульної взає­модії

(длядітей з вадами верхніх кінцівок)

1. Кільце. Усі пальчики по черзі з'єднуються з великим пальцем, утворюючи кільце. Вправа спочатку виконується повільно, а після того, як дити­на вивчила її темп, приско­рюється. Спочатку вправа ви­конується кожною рукою ок­ремо, потім разом—двома ру­ками.

2. Кулак — ребро — ку­лак. Положення рук—на по­верхні столу. Спочатку впра­ва виконується однією ру­кою, потім — іншою, коли дитина буде добре виконува­ти просту вправу,—її усклад­нюють, виконуючи двома ру­ками одночасно. Перша час­тина виконується так: долоня на поверхні столу. На коман­ду: «кулак» дитина стискає її в кулак, на команду «долоня» дитина випростує руку, потім команда «кулак» повто­рюється.

3. «Лезгінка». Ліву руку стисніть у кулак, великий па­лець відведіть убік, розверніть кулак пальцями до себе. Пра­вою рукою прямою долонею в горизонтальному положенні доторкнутись до мізинця лівої. Після цього одночасно змініть положення рук.

Уражена рука важко піддається дитині підчас вико­нання третьої вправи, тому багато часу потрібно приділи­ти запам'ятовуванню ходу вправи та варто слідкувати за станом дитини.

Вправи для тренування пам'яті:

Вправа 1. Дитині пропонують за­пам'ятати другі слова з пари, наприклад,

Кішка—молоко

Стіл—хліб

Тісто — мука

Чашка—спрага

Щітка—зуби

З кожним заняттям кількість пар збільшується.

Вправа 2. Для цієї вправи слід дібрати 10 однакових за фак­турою дрібних іграшок (мож­на використовувати м'які, а для дітей старшого віку — з «Кіндер-сюрпризів»).

Дитині дають усі іграшки на декілька хвилин роздиви­тися, дозволяють погратися, через 2 хвилини одну іграшку замінюють так, щоб дитина не бачила, і просять її назвати.

Вправа 3. «Магазин».

Дитині пропонують «схо­дити» в магазин і купити 2—З предмети (назви предметів, які потрібно купити, зазда­легідь пишуть на картках по одній назві на картку), згодом кількість предметів-назв по­купок збільшується.

Вправа 4. «Запам'ятай товариша».

Діти стають по двоє облич­чям один до одного, їм пропо­нується розглянути товариша протягом 2—3 хвилин, потім діти повертаються один до од­ного спиною і по черзі опису­ють те, що запам'ятали.

Вправа 5. Для виконання цього завдання слід добрати 10—12 предметних картинок. Дитині пропонують розглянути кар­тинки протягом 1—2 хвилин, а потім назвати ті, що запам'я­талися.

Для розвитку дрібної моторики на заняттях можна використовувати будь-який природний матеріал: жолуді, каштани, висушену горобину, горіхи. Дитині пропонується спочатку перебрати змішаний матеріал на окремі види. Поступово ускладнюють завдання, пропонуючи брати в праву руку, наприклад, горіх, а в ліву – жолудь.

 

Приблизний план корекційного заняття для дитини, яка має порушення опорно-рухового апарату і навчається за програмою загальноосвітньої школи

Вправа 1. Дитині пропону­ють покласти обидві руки на стіл. Одну, праву, стискають у кулак, а інша, ліва, — лежить вільно. По команді положен­ня рук змінюється: тепер на­впаки, ліву стискають у кулак, а права — вільна. Поступово темп прискорюється. Вправу краще виконувати під музику.

Вправа 2. Педагог домовляється з учнем, що якщо він скаже слово «земля», він повинен руки опустити вниз, якщо слово — «вода», витягнути вперед, слово «повітря» — руки підняти догори, слово «вогонь» — здійснюються оберти в променево-зап'яст­них суглобах.

Вправа 3. Перед дитиною .розкладають предметні карт­ки із зображенням фруктів і овочів. Дають по вазі і коши­ку. Пропонують покласти у вазу фрукти, а в кошик — овочі.

Вправа 4. Перед дитиною кладуть малюнки з ялинкою і струмочком та пропонують плеснути з долоні один раз, коли назване слово стосувати­меться ялинки, двічі — коли струмка.

Слова: дзвінкий, пухнаста, вічнозелена, веселий, говіркий, духмяна, чистий.

Вправа 5. Пропонують прослухати слова: стіл, шафа, яблуко, парта, стілець і виклю­чити зайве слово.

Слова: масло, сир, вата, хліб, огірок.

Вправа 6. Дитині пропону­ють намалювати, як жовкне листя.